Дотошные
филологи попытались было разоблачить версификатора Мордовцева. Но опамятовали, раскаялись, и возвернули бессмертное произведение Василию Кирилловичу. [UPD - Потом раскаялись обратно и остановились на экспертном мнении, что случай сложный...]
""Стрекочущу кузнецу
В зленем блате сущу,
Ядовиту червецу
По злакам ползущу.
Журавель летящ, во грахе
Скачущ через ногу,
Забываючи все страхи,
Урчит хвалу Богу.
Элефанты и леонты,
И лесные сраки, [вар.: И морски собаки]
И орлы, оставя монты,
Учиняют браки [вар.: драки].
О, колико се любезно,
Превыспренно взрачно,
Нарочито преполезно
И сугубо смачно!""
.И - украинская пародия (оттуда же):
""Находится этот текст в вышедшей в 1912 году публицистической книге классика украинской литературы Ивана Нечуя-Левицкого. Книга посвящена борьбе с засорением украинского языка. Нечуй-Левицкий предполагает автором текста неизвестного украинского автора, написавшего пародию на Тредиаковского.
Весна процвітає, сонце палає.
Поють птички со синички,
хвостом машуть i лисички.
На городі бузина, а в Киівi дядько.
На городi зіллє, а в світi весiллє.
Вдарили в кимвали, заграли у труби, заревіли груби.
Валують димом цегельні, смердять костопальні, гудуть сахарнi;
репетують птиці, сміються суниці.
Заграли у труби, засьпівали в губи.
Заiць—в'сколи, баба в'боки.
Пішла баба у танець, а за нею горобець рішенець.
А макогун під хатою аж гацає з лопатою.
Корови, крави та тельці по гільочках стрибають;
юнаки, раки та ченці туди яс за ними поспішають.
Сонце сяє, процвітає, на ввесь світ палає;
рахує скарби, рухає жаби, вабуб й баби;
і киває, і моргає та брикає, й хвоста задерає.
Ревуть труби, в небі палають груби;
гуркають гармати та ллють аромати.
Шумлять древеса, увігнавшись в небеса:
і клюква і бруква; і суниці й полуниці,
і високая ялина, і червоная калина.
Яку весна радість несла в торбі за плечима!
Пішов відгук, лунав надгук!
В серці відчуваня й підчуваня,
і вчутя й півчутя, й чвертьчутя,
і отрибаня і дряпа'ня.
Стрекощущу цвіркунови в злене злацє сущу,
і вечерню червецови у мешканю яскраво поющу, —
елефанти ї леонти, ї кроки ї карки;
і прояви й поторочі, і черниці і ченці,
й бадьористі удівці, і стрибучі молодці,
й танцюристі удовиці, й велеліпні молодиці,
й болотяні кваки, і веселі раки,
і поющі котяки мишодраки,
і Устрій і Настрій;
і орли, зоставив монти
й, смикнув сотку за віцсотки й сполоскавши глотку,
учиняють браки.
О! о'скільки прелюбезно, найрїшучїйш зрячно!
карколомно преполезно, й недосічно й пересічно,
ще й сугубо смачно.
[Здесь вначале спародирована "Песенка, которую я сочинил, еще будучи в московских школах, на мой выезд в чужие краи" (без сомнения, принадлежащая Тредиаковскому), а в конце - стихи, приведённые в романе Мордовцева.]
www.poezia.ru/salon.php?sid=87588
www.ritminme.ru/prymery/128-sraki
russ.hashcode.ru/questions/29722/%D0%BF%D0%BE%D...
trombicula.livejournal.com/156048.html
История пока тёмная. Но меня не оставляет ощущение, что вариант Мордовцева - это извлечение из гораздо более пространного произведения. Во всяком случае, между первым четверостишием и вторым - явная смысловая лакуна.
@темы:
[:|||:],
литература
-
-
29.02.2024 в 08:19Посетите также мою страничку
anotepad.com/note/read/w87b4xbs как открыть счет в иностранном банке не выезжая из россии
33490-+